вікна, стелі, двері  
 • ГОЛОВНА • ПОШУК • ЗВОРОТНИЙ ЗВ'ЯЗОК •
ПОТОЛКИ
· Потолок
· Побелка потолка
· Клеевые потолки
· Клеенные потолки
· Крашеные потолки

другие статьи...

 
ОКНА
· Преимущество ПО
· Отделка откосов
· Из чего состоят ПО
· Как устанавливают ПО
· Замер и монтаж ПО

другие статьи...

 
ДВЕРИ
· Двери
· Деревянные двери
· Комбинирован. двери
· Межкомнатные двери
· Раздвижные двери

другие статьи...

 
СТЕЛІ
Потолок
Побелка потолка
Клеевые потолки
Клеенные потолки
Крашеные потолки

інші статті...

 
ВІКНА
Преимущество ПО
Отделка откосов
Из чего состоят ПО
Как устанавливают ПО
Замер и монтаж ПО

інші статті...

 
ДВЕРІ
Двери
Деревянные двери
Комбинирован. двери
Межкомнатные двери
Раздвижные двери

інші статті...

ru - ua - by - es - en - fr - de

 
Статистика сайту
Rambler's Top100
 

Пороки деревини

Зміни зовнішнього вигляду деревини, порушення цілісності тканин і клітинних оболонок, правильності її будови й ушкодження деревини, що знижують її якість і обмежуючі можливість її застосування, називають пороками. Пороки деревини механічного походження, що виникають у ній у процесі заготовки, транспортування, сортування й механічної обробки, називають дефектами.

Як правило, пороки знижують міцність і декоративність лісоматеріалів, тому сортність деревини визначають із обов'язковим обліком наявних у ній пороків.

Пороки деревини ( ДЕРЖСТАНДАРТ 2140-71) підрозділяються на наступні групи: сучки, тріщини, пороки форми стовбура, пороки будови деревини, хімічні фарбування, грибні поразки, ушкодження комахами, сторонні включення й дефекти, деформації. Кожна група пороків підрозділяється на види й різновиду.

Більшість пороків утворюється в зростаючім дереві внаслідок ненормальних умов його росту, кліматичних впливів, а також різних механічних ушкоджень. Значна кількість пороків може утворюватися в заготовленій деревині (тріщини, ушкодження комахами). Гнили виникають у зростаючих деревах і лісоматеріалах.


Сучки

Сучки являють собою підстави галузей, укладені в деревину стовбура. Деревина сучків відрізняється більш темним кольором і має самостійну систему річних шарів.

Класифікація сучків. За формою розрізу на поверхні сортименту розрізняють сучки круглі, овальні й довгасті. Сучки, розрізані таким чином, що відношення більшого діаметра до меншого не перевищує двох, називають круглими. В овальних сучків це відношення більше двох, але не більше чотирьох, у довгастих більше чотирьох.

По положенню в сортименті сучки підрозділяють на пластевые, кромочные, реброві, торцеві й зшивні (сучки, поздовжній перетин яких виходить одночасно на два ребра однієї й тієї ж сторони сортименту).

По взаємнім розташуванню розрізняють сучки розкидані, групові й розгалужені. Будь-які сучки, розташовані поодиноко й віддалені друг від друга по довжині сортименту на відстані, що перевищує його ширину, називають розкиданими. Круглі, овальні й реброві сучки, що перебувають у кількості двох або більш на відрізку сортименту, довжина якого рівна його ширині, називають груповими. Два довгасті сучки однієї колотівки або один довгастий у комбінації з овальним або ребровим сучком тієї ж колотівки, незалежно від наявності між ними третього, називають розгалуженими. Найчастіше вони зустрічаються у хвойних порід.

Комфортабельные дома из сухого профилированного бруса 7х8 от компании Северный брус, звоните.

По ступін зрощенн сучок підрозділя на зросл, частково сросшиеся, несросшиеся и выпадающие несросшиеся. Сучки, річні шари яких срослись із навколишньою деревиною протягом не менш 3/4 периметра розрізу сучка, називають зрослими. Сучки, річні шари яких срослись із навколишньою деревиною протягом менш 3/4, але більш 1/4 периметра розрізу сучка, називають частково зрослими. Сучки, річні шари яких не мають зрощення з навколишньою деревиною або срослись із нею протягом не більш 1/4 периметра розрізу сучка, називають незрослими. Незрослі сучки, що не мають зрощення з навколишньою деревиною, що й тримаються в ній нещільно, називають, що випадають незрослими. До них відносять і отвору від сучків, що випали.

По стану деревини сучки діляться на здоровіші, світлі здоровіші, темні здоровіші, здоровіші із тріщинами, що загнили, гнилі й тютюнові.

Сучки, що мають деревину без ознак м'якої гнилизни, називають здоровішими. Здоровіші сучки, деревина яких близька по кольору до навколишньої деревини, називають світлими здоровішими. У темних здоровіших сучків деревина рясно просочена смолою, дубильними й іншими речовинами, вона значно темніше навколишньої деревини й найчастіше нерівномірно пофарбована.

Здоровіші сучки, що мають одну або кілька тріщин, називають здоровішими сучками із тріщинами. Сучки з м'якою гнилизною, що займає не більш 1/3 площі розрізу сучка, називають, що загнили, а, що займає більш 1/3 площі розрізу сучка - гнилими. Що загнили або гнилі сучки, у яких вигнила деревина повністю або частково замінена пухкою масою іржаво-бурого або білястого кольори, називають тютюновими.

По виходу на поверхню сучки бувають однобічні (вихідні на одну або дві суміжні сторони сортименту) і наскрізні (вихідні на дві протилежні сторони сортименту).

Найбільш якісна бессучковая деревина перебуває в нижній частині стовбура дерева (окоренкові колоди).

Сучки - найпоширеніший і неминучий порок деревини. Сучки, особливо кромочные, довгасті, зшивні й групові, знижують міцність деревини при розтяганні уздовж волокон і вигині. При поперечному стиску й поздовжньому сколюванні сучки підвищують міцність деревини. Тютюнові сучки вказують на наявність у деревині гнили.


Тріщини

Тріщини являють собою разрывы деревини уздовж волокон.

Класифікація тріщин. Тріщини підрозділяються на метиковые, морозні, тріщини усушки й отлупные.

Метиковыми тріщинами називають радіально спрямовані внутрішні тріщини в ядрі або спілій деревині, що відходять від серцевини, що й мають більшу довжину по довжині сортименту. Такі тріщини виникають у зростаючім дереві й збільшуються в зрубаній деревині в процесі її просихання. Метиковые тріщини в круглих лісоматеріалах бувають тільки на торцях, у пилопродукции - як на торцях, так і на бічних поверхнях.

Морозні тріщини - радіально спрямовані зовнішні тріщини, що проходять із заболоні в ядро, що й мають значну довжину по довжині сортименту. Такі тріщини виникають у зростаючім дереві й супроводжуються утвором на стовбурі характерних валиків і гребенів разросшейся деревини й кори. У круглих лісоматеріалах морозні тріщини бувають на бічній поверхні у вигляді довгих і глибоких тріщин, оточених валиками або гребенями, на торцях - у вигляді глибоких радіальних тріщин з розширеними близько них річними шарами, у пилопродукции - у вигляді довгих радіальних тріщин з розширеними й скривленими близько них річними шарами й темними (у хвойних) засмоленими стінками.

Отлупные тріщини - тріщини в ядрі або спілій деревині, що проходять між річними шарами, що й мають значну довжину по довжині сортименту. Ці тріщини виникають у зростаючім дереві й збільшуються в зрубаній деревині в процесі її висихання.

Тріщини усушки - це радіально спрямовані тріщини, що виникають у зрубаній деревині під дією внутрішніх напружень у процесі її висихання. Від метиковых і морозних тріщин вони відрізняються меншою довжиною по довжині сортименту (не більш 1 м) і меншою глибиною.

Тріщини, що виходять на бічну поверхню сортименту або на бічну поверхню й торець, називають бічними; вихідні на пласть або на пласть і торець - пластевыми; вихідні на крайку або крайку й торець - кромочными, що виходять тільки на торці сортименту - торцевими.


Пороки форми стовбура

До пороків форми стовбура відносять сбежистость, закомелистость, нарости й кривизну.

Сбежистость являє собою поступове зменшення товщини круглих лісоматеріалів або ширини необрізних пиломатеріалів на всім їхньому протязі, що перевищують величину нормального стоку, рівного 1 див на 1 м довжини сортименту. Сбежистость збільшує кількість відходів при розпилюванні круглих лісоматеріалів і розкрої пилопродукции.

Закомелистость - це різке збільшення діаметра окоренкової частини круглих лісоматеріалів або ширини необрізний пилопродукции, коли діаметр (або ширина) окоренкового торця не менш чому в 1.2 рази перевищує діаметр (або ширину) сортименту, обмірюваний на відстані 1 м від цього торця. Закомелистость розрізняють округлу (сортимент має округлу форму поперечного переріза) і ребристу ( поперечний переріз сортименту має звездчато-лопатеву форму).

Закомелистость утрудняє застосування круглих лісоматеріалів по призначенню, збільшує кількість відходів при їхньому розпилюванні й розкрої пилопродукции, обумовлює поява в пилопродукции й шпоні радіального нахилу волокон.

Нарости - різке місцеве стовщення стовбура різної форми й розмірів, мають свилеватую деревину. Нарости зустрічаються на всіх породах деревини, частіше на листяні. Наявність наросту утрудняє застосування круглих лісоматеріалів по призначенню й ускладнює їхню переробку. Деревина наростів внаслідок переплутаності волокон, наявності завитків і вічок відрізняється дуже гарною текстурою, тому високо цінується у виробництві меблів і художніх виробів, де її застосовують головним чином у вигляді лицювальної шпони.

Кривизна - скривлення поздовжньої осі сортименту. Вона буває простий і складної. Проста кривизна характеризується тільки одним вигином сортименту, а складна - декількома вигинами сортименту.


Пороки будови деревини

До пороків будови деревини ставляться: нахил волокон, крень, тягова деревина, свилеватость, завиток, вічка, смоляний кармашек, серцевина, подвійна серцевина, пасинок, сухобокость, прорість, рак, засмолок, неправильне ядро, плямистість, внутрішня заболонь, водослой.

Нахил волокон - це непаралельність волокон деревини поздовжньої осі сортименту. Нахил волокон може бути тангентальный і радіальний.

Тангентальный нахил волокон виявляють у круглих лісоматеріалах на бічній поверхні й тангентальных поверхнях пилопродукции й шпони по непаралельності серцевинних променів, смоляних ходів, тріщин і смужок грибних поразок поздовжньої осі сортименту.

Радіальний нахил волокон виявляють у пилопродукции й шпоні на радіальних поверхнях по непаралельності річних шарів поздовжньої осі сортименту, а на тангентальных поверхнях - по малюнкові виклинцьовування й перерізання річних шарів. Радіальний нахил волокон зустрічається в пилопродукции й шпоні, виготовлених із круглих лісоматеріалів, що мають пороки форми стовбура (сбежистость, закомелистость, кривизну).

Нахил волокон підвищує міцність деревини при розколюванні, утрудняє її механічну обробку, знижує здатність до загину, а також міцність пилопродукции й шпони при розтяганні уздовж волокон і вигині. Тангентальный нахил волокон у пиломатеріалах приводить до підвищеної поздовжньої усушки й жолобленню.

Крень - місцева зміна будови деревини хвойних порід у стислій зоні стовбурів і галузей, що проявляється у вигляді гаданого різкого збільшення ширини пізньої деревини річних шарів. На торцях лісоматеріалів крень спостерігається у вигляді дугоподібних, рідше кільцевих ділянок темнозабарвленої деревини; на бічній поверхні пилопродукции й шпони - у вигляді такого ж кольору смуг.

Крень утворюється переважно в деревині їли й властива скривленим і похило вартим стовбурам, а також усім галузям.

Розрізняють крень місцеву й суцільну. Місцева крень має вигляд вузьких дугоподібних ділянок, що захоплюють один або кілька річних шарів. Суцільна крень захоплює значну частину площі поперечного переріза стовбура, іноді половину й більше. Вона розташована по одну сторону від серцевини.

Крень підвищує твердість деревини і її міцність при стиску й статичному вигині; знижує ударну в'язкість при вигині й міцність при розтяганні; збільшує усушку уздовж волокон, викликаючи цим розтріскування й поздовжнє жолоблення пилопродукции; зменшує водопоглинення деревини й тем утрудняє її просочування, а також погіршує зовнішній вигляд деревини.

Тягова деревина - місцева зміна будови деревини листяних порід у розтягнутій зоні стовбурів і галузей, що проявляється в різкім збільшенні ширини річних шарів у розтягнутій зоні, їх більш світлому фарбуванню й появі своєрідного сріблисто-матового відблиску. Лісоматеріали з тяговою деревиною на поперечному й поздовжньому розпилах мають пушисто-бархатисту поверхню. Цей порок спостерігається на торцях у вигляді дугоподібних ділянок, на радіальних поверхнях пилопродукции й у шпоні з деревини з виразними річними шарами (дуб, ясен) - у вигляді вузьких полос-тяжей. У лісоматеріалах зі слабко вираженими річними шарами (клен, береза) визначити тягову деревину дуже важко.

Цей порок підвищує міцність деревини при розтяганні уздовж волокон і ударну в'язкість при вигині, знижує міцність при стиску уздовж волокон і статичному вигині, підвищує усушку у всіх напрямках, особливо уздовж волокон, що сприяє появі жолоблення й тріщин, утрудняє обробку, приводячи до утвору ворсистості й мшистости поверхонь.

Свилеватость - звивисте або безладне розташування волокон деревини. Вона зустрічається на всіх деревних породах, частіше на листяних, і переважно на лісоматеріалах з окоренкової частини стовбура. Свилеватость буває хвиляста й плутана. Хвиляста свилеватость характеризується більш-менш правильним розташуванням волокон деревини, плутана - безладним розташуванням волокон деревини. Свилеватость знижує міцність деревини при розтяганні, стиску й вигині, підвищує міцність деревини при розколюванні й сколюванні уздовж волокон, утрудняє фрезерование й теску деревини.

Завиток - місцеве скривлення річних шарів, обумовлене впливом сучків або проростей; зустрічається у вигляді частково перерізаних, скобкообразно вигнутих концентричних контурів, утворених скривленими річними шарами.

Розрізняють завиток однобічний і наскрізної. Однобічний завиток виходить на одну або дві суміжні поверхні сортименту, а наскрізний - на дві протилежні сторони сортименту.

Завиток, особливо наскрізний, знижує міцність деревини при стиску й розтяганні уздовж волокон і при статичному вигині, а також ударну в'язкість при вигині. Помітно знижується міцність деревини при розташуванні завитків у розтягнутій зоні небезпечного переріза.

Вічка - це сліди нерозвинених у втечу сплячих бруньок. Діаметр вічок не перевищує 5 мм.

Залежно від розташування вічка бувають розкидані й групові. Розкидані вічка розташовуються поодиноко й відстоять один від іншого на відстані більш 10 мм. Групові вічка зосереджено в кількості трьох і більш і відстоять один від іншого на відстані не більш 10 мм.

Залежно від кольору розрізняють вічка світлі й темні. Деревина світлих вічок близька до кольору навколишньої деревини, а темних - значно темніше її.

У малих сортиментах вічка, що перебувають у небезпечному перерізі, знижують їхня міцність при статичному вигині й ударну в'язкість при вигині.

Смоляний кармашек являє собою порожнина усередині річного шару, заповнену смолою. Він спостерігається на тангентальных поверхнях у вигляді овальних плоских поглиблень, на радіальних поверхнях - у вигляді вузьких поздовжніх щілин, на торцях - у вигляді коротких дугоподібних порожнин. Смоляний кармашек зустрічається в деревині хвойних порід, частіше в ялини.

Розрізняють смоляний кармашек однобічний і наскрізний. Однобічний смоляний кармашек виходить на одну або дві суміжні, а наскрізний - на дві протилежні сторони сортименту.

У дрібних деталях смоляні кармашки знижують міцність деревини. Що випливає зі смоляних кармашков смола псує поверхню виробів і перешкоджає їхній лицьовій обробці й склеюванню.

Серцевина - вузька центральна частина стовбура, що полягає з пухкої тканини; характеризується бурим або більш світлим, чому в навколишньої деревини, кольором. На торцях сортименту спостерігається у вигляді невеликого ( до 5 мм) цятки різної форми, на радіальних поверхнях - у вигляді вузької прямої смужки. Сортименти, які мають цей порок, піддані розтріскуванню.

Подвійна серцевина характеризується наявністю в сортименті двох серцевин. У круглих лісоматеріалах вона спостерігається на верхніх торцях у вигляді двох серцевин із самостійними системами річних шарів, оточеними з периферії однієї загальною системою.

Подвійна серцевина утрудняє обробку деревини й збільшує кількість відходів. Сортименти з подвійною серцевиною легко розтріскуються.

Пасинок - відстала в росту або відмерла друга вершина, що проходить через сортимент під гострим кутом до його поздовжньої осі на значному протязі.

Цей порок спостерігається на бічній поверхні круглих лісоматеріалів у вигляді сильно витягнутого овалу, у якого один діаметр перевищує іншої більш ніж в 4 рази, у пилопродукции й шпоні - у вигляді такого ж овалу або витягнутої смуги.

Пасинок порушує однорідність будови деревини, а в пилопродукции іноді і її цілісність, знижує механічні властивості деревини, особливо при вигині й розтяганні.

Сухобокость - це омертвілий у зростаючім дереві ділянка поверхні стовбура. Вона виникає в місцях ушкоджень (опік, забите місце, заруб), звичайно позбавлена кори, витягнута по довжині стовбура, поглиблена стосовно іншої його поверхні й по краях має напливи у вигляді валиків деревини й кори. Сухобокость часто супроводжується розвитком у прилягаючій деревині засмолка, заболонних грибних фарбувань, грибних ядрових плям і смуг ядрової гнилизни. Цей порок порушує правильність форми круглих лісоматеріалів і цілісність деревини, викликає місцеве скривлення річних шарів.

Прорість - оброслий деревиною ділянка поверхні стовбура з омертвілими тканинами радіальна тріщина, що й відходить від нього. Вона виникає в зростаючім дереві при заростанні нанесених йому ушкоджень і найчастіше супроводжується розвитком у прилягаючій деревині засмолка, грибних ядрових плям і смуг ядрової гнилизни.

Залежно від розташування в сортименті розрізняють наступні різновиди прорості: відкрита, однобічна відкрита, наскрізна відкрита, закрит, що сросшаяся.

Відкрита прорість виходить на бічну поверхню сортименту або на бічну поверхню й торець; однобічна відкрита прорість - на одну або дві суміжні сторони сортименту; наскрізна відкрита прорість - на дві протилежні бічні сторони сортименту; закрита прорість - на торець і не має виходу на його бічну поверхню. Зросла прорість являє собою слід від закритої прорості у вигляді шва свилеватой деревини на поверхні шпони.

Залежно від кольору прорість буває світла й темна. У світлої прорості деревина по кольору близька до навколишньої й не містить включень кори, а в темної деревина значно темніше навколишньої або містить включення кори.

Прорість порушує цілісність деревини й супроводжується скривленням прилягаючих річних шарів.

Рак - це рана, що виникла на поверхні стовбура зростаючого дерева в результаті діяльності паразитних грибів і бактерій. Він може бути відкритий і закритий. У відкритого раку рана незаросла, із плоским або поглибленим дном, східчастими краями й напливами по периферії, у закритого - заросла рана з ненормальними стовщеннями тканин кори й деревини біля уражених місць.

Рак змінює форму круглих сортиментів і будова деревини; у хвойних порід супроводжується сильним смолотечением і засмолінням деревини; утрудняє використання сортиментів по призначенню і їх механічну обробку.

Засмолок - ділянка деревини, рясно просочений смолою. У круглих лісоматеріалах він виявляється по наявності ран і скупченню смоли, у пилопродукции й шпоні просмолені ділянки значно темніше навколишньої їх нормальної деревини. Цей порок зустрічається тільки в деревині хвойних порід.

Засмолок суттєво не впливає на механічні властивості деревини, однак помітно знижує ударну в'язкість при вигині, зменшує водопроникність деревини, утрудняє лицьову обробку (фарбування, лакировку) і склеювання деревини.

Неправильне ядро являє собою темне фарбування різних відтінків, інтенсивності й рівномірності внутрішньої частини стовбура без зниження твердості деревини, що виникає в зростаючих деревах деяких порід (береза, бук, вільха, клен і ін.). За формою на поперечному розрізі стовбура неправильне ядро може бути круглим, зірчастим або лопатевим, іноді буває ексцентричним. Воно має темно-буру або червоно-буре фарбування, іноді з ліловим, фіолетовим або темно-зеленим відтінком. Від заболоні неправильне ядро відділене темної (рідше світлої) облямівкою. На поздовжніх розрізах має вигляд широкої смуги одного або декількох квітів.

Цей порок зустрічається тільки в деревині листяних порід. Він псує зовнішній вигляд деревини, відрізняється поганою проникністю, зниженою міцністю при розтяганні уздовж волокон і великою крихкістю. У берези неправильне ядро легке розтріскується. По стійкості до загнивання неправильне ядро перевершує заболонь.

Плямистість являє собою місцеве фарбування заболоні у вигляді плям і смуг без зниження твердості деревини, близьку по кольору до фарбування ядра. Порок виникає в зростаючих деревах, буває декількох видів: тангентальная, радіальна плямистість, прожилки, розкидані прожилки, групові прожилки, сліди від прожилок.

Тангентальная плямистість - плями на торцевих розрізах, витягнуті в тангентальном напрямку по річних шарах; на поздовжніх розрізах спостерігається у вигляді численних вузьких і довгих смуг.

Радіальна плямистість - плями на торцевих розрізах, витягнуті в радіальному напрямку уздовж серцевинних променів; на поздовжніх розрізах спостерігається у вигляді вузьких выклинивающихся до обом кінцям поздовжніх смуг. Радіальна плямистість утворюється в результаті впливу грибів або комах.

Прожилки - плями у вигляді тонких жовтувато-бурих смужок пухкої тканини, розташованих по границі річних шарів. Вони являють собою зарослі сліди ушкоджень камбіального шару дерева личинками деяких видів мух.

Розкидані прожилки розташовані поодиноко, а групові - скученно, у вигляді смужок, що переплітаються.

Сліди від прожилок - білясті або темнуваті смужки на поверхні шпони, що виникли від, що залягають під нею на глибині не більш 1 мм прожилок.

Плямистість на механічні властивості деревини не впливає, у шпоні в місцях скупчення великих плям радіальної плямистості іноді відбувається розтріскування деревини.

Внутрішня заболонь - група суміжних річних шарів, розташованих у зоні ядра, фарбування й властивості яких близькі до фарбування й властивостям заболоні. Цей порок буває на торцях у вигляді одного або декількох кілець різної ширини й більш світлих, чому навколишня деревина; на бічних поверхнях - у вигляді смуг такого ж кольору. Зустрічається в деревині дуба, ясена й інших листяних порід.

По механічних властивостях внутрішня заболонь не відливається від ядра, має підвищену проникність для рідин і зниженою стійкістю до загнивання.

Водослой - це ділянки ядра або спілої деревини ненормального темного фарбування, що з'являються в зростаючім дереві в результаті різкого збільшення їх вологості. Цей порок буває на торцях свіжозрубаної деревини у вигляді мокрих, темних, а взимку мерзлих, склоподібних плям різної форми й величини, а на поздовжніх розрізах - у вигляді смуг. При висиханні деревини темне фарбування майже зникає, але на поверхні з'являються дрібні тріщинки. Водослой зустрічається у всіх дерев, частіше у хвойних, переважно в лісоматеріалах з окоренкової частини стовбура.

Водослой є причиною розтріскування, крім того, він знижує ударну в'язкість при вигині й нерідко супроводжується гнилизною.


Хімічні фарбування

Хімічними фарбуваннями називають ненормальні фарбування, що виникають у зрубаній деревині в результаті хімічних і біологічних процесів. У більшості випадків хімічні фарбування є наслідком окиснення дубильних речовин, що втримуються в деревині. Хімічні фарбування рівномірні по кольору й розташовані звичайно в поверхневих шарах деревини на глибині 1...5 мм. При висиханні деревини вони найчастіше вицвітають.

До хімічних фарбувань ставляться: продубина, дубильні патьоки й жовтизна.

Продубина - червонясто-коричнева або буре фарбування підкіркових шарів сплавної деревини тих порід, кора яких багата дубильними речовинами (ялина, дуб, верба).

Дубильні патьоки - бурі плями у вигляді патьоків на поверхні сортиментів тих порід, деревина яких багата дубильними речовинами.

Жовтизна - ясно-жовте фарбування заболоні сплавної деревини хвойних порід, що виникає при інтенсивнім сушінні.

Хімічні фарбування не впливають на фізико-механічні властивості деревини; при інтенсивнім фарбуванні погіршують зовнішній вигляд лицювальних матеріалів.


Грибні поразки

Деревина змінює свій колір і гниє при розвитку в ній грибів. Гриби ставляться до нижчих рослин, розмножуються суперечками, тобто не мають хлорофілу й не можуть утворювати необхідні живильні речовини, а одержують їх з живих рослин або з мертвої (зрубаної) деревини. Суперечки, потрапивши в деревину, проростають і утворюють гіфи (найтонші нитки).

Вражаючі деревину гриби підрозділяються на деревоокрашивающие й дереворазрушающие.

Розвиток дереворазрушающих грибів відбувається при температурі від 2 до 350С, при вологості деревини від 20%. При високій вологості, коли деревина перебуває у воді, гриби не розвиваються. Найбільш сприятливі для розвитку грибів температура від 15 до 250С и вологість деревини від 30 до 60%. Особливо велика руйнівна дія грибів в умовах змінної вологості й змінної температури. Цим пояснюється, що найбільше часто загнивають елементи цокольного перекриття, обв'язки по цоколю, вінці (нижні) брущатого будинку, підвіконні дошки, стовпи на границі ґрунту з атмосферою й ін.

При температурі нижче 20С и вище 350С розвиток грибів уповільнюється й навіть може зовсім припинитися, але гриби при цьому не гинуть; з настанням сприятливих умов розвиток їх відновляється. При температурі від 600С и вище більшість грибів гине.

Грибні ядрові плями й смуги - ділянки ненормального фарбування ядра (сьогодення, неправильного й спілої деревини) без зниження твердості деревини, що виникають у зростаючім дереві під впливом дереворазрушающих грибів (перша стадія). Вони видні на торцях у вигляді плям різної величини й форми (лунок, кілець і концентрованої зони суцільної поразки центральної частини стовбура, іноді з виходом на периферію) бурого, червонуватого, сірого й сіро-фіолетового квітів, а на поздовжніх розрізах - у вигляді витягнутих плям і смуг тих же квітів. На якість деревини ці пороки суттєво не впливають, лише трохи знижують міцність при ударних навантаженнях, псують зовнішній вигляд і підвищують водопроникність деревини.

Ядрова гнилизна - ділянки ненормального фарбування ядра (сьогодення, неправильного й спілої деревини) зі зниженою твердістю деревини, що виникають у зростаючім дереві під впливом дереворазрушающих грибів (друга стадія). Вона спостерігається на торцях у вигляді плям різної величини й форми - лунок, кілець або концентрованої зони суцільної поразки центральної частини стовбура, іноді з виходом на периферію на поздовжніх розрізах у вигляді витягнутих плям і смуг.

Ядрова гнилизна по кольору й характеру руйнування буває строката ситова, бура тріщинувата, біла волокниста.

Строката ситова ядрова гнилизна розвивається в основному в зростаючім дереві й характеризується строкатим фарбуванням, викликаної присутністю на буром, червонясто-бурому або сіро-фіолетовім тлі ураженої деревини численних дрібних білих і жовтуватих цяток, і ніздрюватою або волокнистою структурою. Уражена деревина довго зберігає цілісність, при сильнім руйнуванні стає м'якою й легко розщеплюється. Строката ситова гнилизна характерна для хвойних і листяних порід, у зрубаній деревині розвиток строкатої гнилизни припиняється.

Бура тріщинувата ядрова гнилизна має бурий або сірий колір різних відтінків і тріщинувату призматичну структуру. Легко розпадається на частині й розтирається в порошок. Зустрічається на хвойних і листяних породах.

Біла волокниста ядрова гнилизна відрізняється ясно-жовтим або майже білим кольором і волокнистою структурою. Уражена деревина часто здобуває строкате фарбування, що нагадує малюнок мармуру, у якій світлі ділянки обмежені від більш темних тонкими чорними звивистими лініями. При сильнім руйнуванні деревина стає м'якою, легко розщеплюється на волокна й кришиться.

Ядрова гнилизна суттєво впливає на механічні властивості деревини. Залежно від розмірів поразки деревини гнилизною сортність знижується аж до її повної непридатності.

Цвіль являє собою грибницю й плодоносіння цвілевих грибів на поверхні деревини, що з'являються найчастіше на сирій заболоні при зберіганні лісоматеріалів.

Цей порок являє собою окремі плями або суцільний наліт зеленого, синьо-зеленого, блакитного, чорного, рожевого або іншого кольори.

На механічні властивості деревини цвіль не впливає, але погіршує зовнішній вигляд, крім того, при виготовленні з деревини тари, вона здатна переходити на продукти харчування й виробу й здатний руйнувати тваринні клеї. Після висихання легко змітається, залишаючи іноді на поверхні деревини бруднуваті або кольорові плями.

Заболонні грибні фарбування являють собою ненормальне фарбування заболоні без зниження її твердості. Цей порок виникає в зрубаній деревині під впливом деревоокрашивающих грибів і поширюється вглиб деревини від торців і бічних поверхонь. На торцях заболонні грибні фарбування видні у вигляді плям різної величини й форми й суцільної поразки заболоні, на бічних поверхнях - у вигляді витягнутих плям, смуг і суцільної поразки заболоні. Цей порок властивий усім деревним породам, але найбільшою мірою хвойним.

Заболонні грибні фарбування розділяються:

по кольору - синявий, тобто сіре фарбування заболоні із синюватими або зеленуватими відтінками; кольорові заболонні плями - фарбування заболоні в жовтогарячий, жовтий. рожевий, світло-фіолетовий і коричневий кольору;

по інтенсивності кольору - світлі (блідих тонів) і темні (, що маскують текстуру деревини);

по глибині проникання в деревину - поверхневі (проникають на глибину не більш 2 мм), глибокі (проникають на глибину більш 2 мм) і подслойные (розташовуються на деякій відстані від поверхні сортименту).

Заболонні грибні фарбування не впливають на механічні властивості деревини (глибока синявий трохи знижує опір деревини ударним навантаженням), але погіршують її зовнішній вигляд і підвищують водопроникність. Гриби, що офарблюють заболонь. можуть руйнувати клей і лакофарбові покриття.

Побуріння - буре фарбування деревини заболоні різних відтінків, різної інтенсивності й рівномірності. З'являється в зрубаній деревині в результаті розвитку біохімічних процесів за участю грибів або без них і викликає деяке зниження міцності деревини. Цей порок передує заболонній гнилизні.

Побуріння поширюється вглиб деревини від торців і бічних поверхонь. Спостерігається тільки на свіжих розрізах деревини: на торцях у вигляді плям різної величини й форми й суцільної поразки заболоні, на бічних поверхнях у вигляді витягнутих плям, смуг і суцільної поразки заболоні. Найбільш часте побуріння вражає деревину листяних порід, особливо берези, бука й вільхи. Побуріння розрізняють торцеве й бічне.

Побуріння мале змінює міцність при статичних навантаженнях і твердість деревини, але знижує ударну в'язкість при вигині, погіршує зовнішній вигляд деревини, а в бука зменшує водопроникність.

Заболонна гнилизна - ненормальні по фарбуванню ділянки заболоні без зниження або зі зниженням твердості деревини. Цей порок виникає в сухостійній, валежной і зрубаній деревині під впливом дереворазрушающих грибів. Заболонна гнилизна поширюється вглиб деревини від торців і бічних поверхонь. На торцях спостерігається у вигляді плям різної величини й форми й суцільної поразки заболоні, на поздовжніх розрізах - у вигляді витягнутих плям, смуг і суцільної поразки заболоні.

Заболонна гнилизна властива всім деревним породам. У хвойних уражена деревина здобуває жовтувате- або рожево-буре фарбування, у листяних - строкат, що нагадує малюнок мармуру. Розвивається при тривалім і неправильнім зберіганні, частіше в круглих лісоматеріалах. У листяних порід заболонна гнилизна звичайно іде за побурінням і може переходити в ядро. Розрізняють заболонну гнилизну тверду й м'яку.

Тверда заболонна гнилизна знижує міцність деревини при статичному вигині на 22%, при стиску уздовж волокон - на 20...25%. М'яка заболонна гнилизна різко знижує механічні властивості деревини.

Зовнішня порохнява гнилизна являє собою участки ненормального фарбування, структури й твердості деревини, що виникають у лісоматеріалах при їхньому тривалім зберіганні під впливом дереворазрушающих грибів. Цей порок спостерігається переважно в зовнішній як заболонної, так і ядрової частини сортименту, охоплює його по всім поперечному перерізу або тільки по частині й поширюється вглиб, нерідко розвивається по тріщинах.

Зовнішня порохнява гнилизна характеризується бурим кольором різних відтінків і тріщинуватою призматичною структурою. Уражена порохнявої гнилизною деревина легко розпадається на частині й розтирається в порошок. На поверхні ураженої деревини часто спостерігаються тяжи, грибниці й плодові тіла.

Зовнішня порохнява гнилизна різко знижує механічні властивості деревини, процес руйнування може тривати не тільки в непросушеної, але й у відносно сухій деревині. Уражена деревина - небезпечне джерело грибної інфекції для дерев'яних конструкцій і споруджень.


Ушкодження деревини комахами

Комахи ушкоджують переважно неокоренные свіжозрубані матеріали. Деякі з них проробляють ходи тільки в корі, а багато глибшаються в деревину. Сукупність ходів і отворів, пророблених у деревині комахами і їх личинками, називають червоточиною. Червоточина спостерігається на поверхні лісоматеріалів у вигляді круглих і овальних отворів або у вигляді борозенок і канавок. Залежно від глибини проникнення червоточина буває поверхнева, неглибока, глибока й наскрізна.

Поверхнева червоточина проникає в деревину на глибину до 3 мм, неглибока - на глибину до 15 мм у круглих лісоматеріалах і не більш 5 мм у пилопродукции, глибока - на глибину 15 мм і більш у круглих лісоматеріалах і більш 5 мм у пилопродукции. Наскрізна червоточина виходить на дві протилежні сторони сортименту.

По розміру отворів червоточину підрозділяють на невелику й велику. Невелика червоточина характеризується отворами з діаметром до 3 мм, а велика - з діаметром більш 3 мм. Поверхнева червоточина не впливає на механічні властивості деревини. Неглибока й глибока червоточини порушують цілісність деревини й знижують її механічні властивості.


Сторонні включення й дефекти

До цієї групи пороків ставляться: сторонні включення, механічні ушкодження, обугленность, скіс пропила, обзол, закорина й дефекти обробки різанням.

Сторонні включення являють собою присутні в деревині сторонні тіла недеревного походження (металеві осколки, цвяхи, дріт, камені, пісок). Зовнішньою ознакою дефекту в круглих лісоматеріалах можуть бути місцеві здуття й складки кори деревини, іноді місцева деформація бічної поверхні й наявність у ній отворів, у пилопродукции - зміна кольору навколишньої деревини.

Механічні ушкодження - ушкодження деревини інструментом і механізмами при заготовці, транспортуванні, сортуванні й обробці. До механічних ушкоджень ставляться обдир кори, заруб і запив, карра, отщеп, відкол і виривши, багорні наколы.

Обдир кори - ділянка поверхні неокоренного круглого лісоматеріалу, позбавлений кори.

Заруб і запив - місцеві ушкодження поверхні лісоматеріалу сокирою, пилкою, тросом лебідки, механізмами й іншим інструментом.

Карра - ушкодження стовбура, отримане при подсочке. Деревина в області карры сильно засмолена.

Отщеп, відкол і виривши - бічна тріщина, що відходить від торця лісоматеріалів наскрізна, або втрата частини деревини, пов'язаною з торцем. У міру видалення від торця товщина отщепившейся або частини, що відпав, лісоматеріалу зменшується.

Багорні наколы виходять внаслідок ушкодження поверхні круглих лісоматеріалів багром при сплаві або сортуванні. Спостерігаються в круглих лісоматеріалах і пилопродукции у вигляді неглибоких (1.5...2 див), а в шпоні - наскрізних отворів. Багорні наколы часто бувають оточені плямами хімічних фарбувань.

Механічні ушкодження впливають на якість деревини. Обдир кори знижує стійкість свежезаготовленных неокоренных круглих лісоматеріалів до грибних поразок і розтріскуванню. Заруб, запив, карра, отщеп, відкол і виривши утрудняють використання лісоматеріалів по призначенню, а при більших розмірах знижують їхню механічну міцність і цілісність, збільшують кількість відходів при розпилюванні й лущенні круглих лісоматеріалів і розкрої пилопродукции. Отщеп і відкол у шпоні зменшують його фактичну ширину, а багорні наколы погіршують зовнішній вигляд деревини.

Обугленность - обгорілі й обвуглілі ділянки поверхні лісоматеріалів, що з'явилися в результаті ушкодження деревини вогнем ( при лісових пожежах, спалюванні порубочных залишків). Обугленность супроводжується втратою частини деревини й зміною форми бічної поверхні лісоматеріалів, може утрудняти використання лісоматеріалів по призначенню, збільшує кількість відходів при розпилюванні й лущенні круглих лісоматеріалів і розкрої пилопродукции.

Скіс пропила - дефект, одержуваний у процесі заготовки лісоматеріалів. Являє собою неперпендикулярність торця поздовжньої осі сортименту. Зменшує фактичну довжину сортиментів. Утрудняє використання їх по призначенню, збільшує кількість відходів при їхньому поперечному розкрої.

Обзол - ділянка бічної поверхні, що зберігся на обрізному пиломатеріалі. Розрізняють обзол тупий і гострий. Тупий обзол займає частину ширини крайки, а гострий - усю ширину крайки.

Обзол зменшує фактичну ширину сторін сортименту, утрудняє використання пиломатеріалів по призначенню й збільшує кількість відходів при розкрої.

Закорина - ділянка кори, що зберігся на поверхні шпони. Виникає при виробленні шпони із чураков із кривизною, ребристої закомелистостью й іншими місцевими нерівностями поверхні стовбура. Закорина збільшує кількість відходів шпони, часто випадає, залишаючи в шпоні плоскі поглиблення й наскрізні отвори.

Дефекти обробки різанням - ушкодження поверхні сортименту, що виникають при обробці деревини різальним інструментом. Розрізняють наступні дефекти обробки деревини різанням: ризики, волнистость, ворсистість, мшистость, брижі шпони, задири й вищербини, бахрома, опік.

Ризики - глибокі сліди, залишені на поверхні деревини робочими органами різального інструменту (зубами пив, лущильними ножами та ін.).

Волнистость виходить при неплоскому пропилі.

Ворсистість характеризується наявністю на поверхні матеріалів часто розташованих неповністю відділених волокон деревини.

Мшистость - часто розташовані на поверхні лісоматеріалів пучки неповністю відділених волокон і дрібних часток деревини.

Брижі шпони - часто розташовані на поверхні шпони дрібні поглиблення, орієнтовані уздовж волокон деревини.

Задири й вищербини - частково відділені й підняті над поверхнею сортиментів ділянки деревини із зацепистыми краями поглиблення, що й примикають до них, з нерівним ребристим дном. На місцях, що повністю відпали задиров залишаються одні вищербини. Задири й вищербини завжди орієнтовані уздовж волокон і супроводжують сучкам, нахилу волокон, свилеватости й завиткам.

Бахрома являє собою суцільну або переривчасту стрічку пучків неповністю відділених волокон і частини деревини на ребрах пиломатеріалів.

Опік - потемніння й часткове обвуглювання поверхні сортиментів від впливу високих температур, що виникають при підвищенім терті різального інструменту про деревину.

Дефект виходить при користуванні тупим або погано розведеним інструментом.


Деформації деревини

До деформацій деревини ставляться покоробленность наступних різновидів: поздовжня по пласти, проста поздовжня по пласти, складна поздовжня по пласти, поздовжня по крайці, поперечна й крыловатость.

Покоробленность являє собою скривлення пилопродукции при выпиловке, сушінню або зберіганні.

Поздовжня покоробленность по пласти - скривлення пилопродукции по довжині в площині, перпендикулярної пласти.

Проста поздовжня покоробленность по пласти - поздовжня покоробленность по пласти, що характеризується тільки одним вигином.

Складна поздовжня покоробленность по пласти - поздовжня покоробленность по пласти, що характеризується декількома вигинами.

Поздовжня покоробленность по крайці - скривлення пилопродукции по довжині в площині, паралельної пласти.

Поперечна покоробленность - скривлення пилопродукции по ширині.

Крыловатость - спіральне скривлення пилопродукции по довжині.

Покоробленность змінює форму пилопродукции, утрудняє її використання по призначенню, обробку й розкрій. Величина покоробленности змінюється при висиханні й зволоженні деревини



Додатково на дану тему:

Завмер і монтаж пластикових вікон
Дерев'яні вікна. Виробництво клееного бруса
Дерев'яні вікна - допомога у виборі
Обробка укосів
Пластикові вікна. Поетапна установка
Догляд за пластиковими вікнами
Комплектація пластикових вікон
Новий профіль KBE з екологічною рецептурою GREEN LINE
Екскурс для потенційного замовника
Із чого полягають пластикові вікна